Першим питанням, яке до сьогодні виникає в практичній діяльності журналістів в Україні є підтвердження власне статусу журналіста. Інформацію з аналізом українського законодавства хто ж такий журналіст і чи є журналістами працівники інтернет-ЗМІ надає юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін.
Особливо ця проблема актуальна для представників інтернет-видань будь-якого рівня. Найчастіше їм закидають про те, що вони не є “зареєстрованим ЗМІ”, “не маєте свідоцтва про реєстрацію, як ЗМІ” і т.і. Після таких заяв, зазвичай, слідують не допуск журналіста на засідання конкурсної комісії, де розкриваються пропозиції всіх учасників торгів, як сталось в Сімферополі, або, як в останньому випадку — на пленарне засідання Херсонської міської ради.
Також, вирішення питання “журналіст”, не “журналіст” важливе для застосування статті 171 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
В декількох профільних законах, які регулюють діяльність “традиційних ЗМІ” - Про пресу, Про інформаційні агентства — містяться визначення, хто є журналістом. Проте, більш загальним, таким, що підлягає застосуванню до всіх видів ЗМІ, є дефініція із Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”.
В статті 1 названого Закону зазначено, що “журналіст” - це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в Державному класифікаторі професій України.
Декілька речей, на які слід звернути увагу.
Перше, що людина може працювати, як в штаті так і на позаштатних засадах (на підставі цивільно-правових договорів).
Друге, бажано аби назви посад збігались з тими, які містяться в держкласифікаторі.
Третє — у визначенні немає прив’язки наявності статусу до наявності редакційного посвідчення.
Головне — це виконувати роботу із збору, обробки і створення інформації для засобів масової інформації.
Зазначений підхід, що статус журналіста залежить не від формальних ознак або наявності певних документів, а від роду діяльності людини, повністю узгоджується із баченням Ради Європи того, хто вважається журналістом.
Так, в Рекомендації Комітету Міністрів РЄ № (2000) 7 “Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації” міститься наступне визначення - “Журналіст” – будь-яка фізична або юридична особа, яка регулярно або професійно задіяна в зборі та публічному поширенні інформації через будь-які засоби масової інформації. При цьому “Інформація” – будь-яка констатація факту, думки або ідеї у формі тексту, звуку та/або зображення.
Отже, “журналіст” - це той, хто регулярно працює з інформацією для ЗМІ. Виникає питання, хто і що на сьогодні вважається ЗМІ. І, в цьому питанні, як раз найбільше змін в законодавстві сталося по відношенню до веб-сайтів.
Якщо “традиційні” ЗМІ — преса, телебачення і радіомовлення, інформаційні агентства такими і лишилися відповідно до своїх профільних законів. То, після змін інформаційного законодавства в травні 2011 року до ЗМІ відносяться і інтернет-сайти.
Головні в цьому контексті зміни відбулися в Законі України “Про інформацію”, який з 2011 року діє в абсолютно новій редакції. В попередній редакції було прописано правило, що види ЗМІ — це відповідно до профільних законів. Немає відповідного закону — немає ЗМІ. Але вже другий рік діє інша схема.
У частинах 1, 2 статті 22 Закону України “Про інформацію” зазначено:
“1. Масова інформація — інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
2. Засоби масової інформації — засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації”.
Йдемо далі. Що таке аудіовізуальна інформація можна прочитати у статті 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”:
“аудіовізуальна інформація — будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків”.
Про юридичне визначення мережі Інтернет читаємо у статті 1 Закону України “Про телекомунікації”.
“Інтернет — всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами”.
І, насамкінець, що таке веб-сайт, можна на сьогодні прочитати тільки в одному нормативно-правовому акті — у Наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 року №327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким: «веб-сайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет».
Таким чином, будь-який веб-сайт на сьогодні можна вважати ЗМІ. Адже веб-сайт існує в мережі Інтернет, яка за визначенням — сфера загального доступу, і веб-сайт очевидно засіб поширення аудіовізуальної інформації.
